Как Киев собирал пригородные части в одно целое

Соломенка известна в качестве киевского предместья с 1830-х годов. В те времена это была слободка, на которой стояли крытые соломой лачуги (отсюда и название местности), принадлежавшие крепостным Киево-Печерской лавры, отставным солдатам и малоимущим людям. В 1858 году часть Соломенки присоединили к Киеву как компенсацию за земли, отобранные у города при строительстве Новой Печерской крепости

В 1860-е годы население предместья начало быстро расти. Этому способствовало строительство в долине реки Лыбедь железной дороги. Вначале жителями Соломенки стали киевляне, у которых отобрали землю под прокладку железнодорожного полотна. Затем здесь поселились ремонтники открывшихся вагонных и паровозных мастерских.
Так возникла Железнодорожная колония – один из первых в Российской империи рабочих поселков, отличавшийся комплексной застройкой жилых и культурно-бытовых объектов.
Например, в колонии построили, помимо производственных зданий, приют для детей-сирот имени императора Александра III. Одним из воспитанников этого заведения оказался Анатолий Петрицкий – будущий классик украинской живописи. Сын делопроизводителя на Юго-Западной железной дороге, он рано осиротел.
Еще один объект здешнего «соцкультбыта» – больница для работников Юго-Западной «железки», где в хирургическом отделении работал фельдшером бесшабашный молодой человек Павел Губенко. Впоследствии он стал популярным писателем-юмористом, взяв забавный псевдоним Остап Вишня.

Читать далее SINCE 1860 →

Как в XIX веке в Киеве возникла Соломенка

Соломенка известна в качестве киевского предместья с 1830-х годов. В те времена это была слободка, на которой стояли крытые соломой лачуги (отсюда и название местности), принадлежавшие крепостным Киево-Печерской лавры, отставным солдатам и малоимущим людям. В 1858 году часть Соломенки присоединили к Киеву как компенсацию за земли, отобранные у города при строительстве Новой Печерской крепости

В 1860-е годы население предместья начало быстро расти. Этому способствовало строительство в долине реки Лыбедь железной дороги. Вначале жителями Соломенки стали киевляне, у которых отобрали землю под прокладку железнодорожного полотна. Затем здесь поселились ремонтники открывшихся вагонных и паровозных мастерских.

Так возникла Железнодорожная колония – один из первых в Российской империи рабочих поселков, отличавшийся комплексной застройкой жилых и культурно-бытовых объектов.

Например, в колонии построили, помимо производственных зданий, приют для детей-сирот имени императора Александра III. Одним из воспитанников этого заведения оказался Анатолий Петрицкий – будущий классик украинской живописи. Сын делопроизводителя на Юго-Западной железной дороге, он рано осиротел.

Еще один объект здешнего «соцкультбыта» – больница для работников Юго-Западной «железки», где в хирургическом отделении работал фельдшером бесшабашный молодой человек Павел Губенко. Впоследствии он стал популярным писателем-юмористом, взяв забавный псевдоним Остап Вишня.
Читать далее Как в XIX веке в Киеве возникла Соломенка →

КАРАВАЄВІ ДАЧІ

Ім`я професора В.О. Караваєва, його наукова діяльність тісно пов`язана з нашим містом. Хірург і офтальмолог Володимир Опанасович Караваєв у 1840 році був призначений професором медичного факультету Київського університету, став його першим деканом. Ім`я професора Каравєва збереглося і в назві колишньої дачної місцевості. Вона вже давно увійшла в зону міста, так само як і колишній Кадетський гай, відмежований від Караваєвих дач залізницею. Відомо, що Кадетський гай був улюбленим місцем київських дуелянтів. Цікавий збіг обставин: на Караваєвих дачах жив ще один вчений, теж Володимир Опанасович Караваєв, радянський зоолог, який протягом ряду років був директором зоологічного музею АН УССР. Сьогодні Караваєві дачі — назва зупинки електропоїздів.

День в истории: в Киеве построили новый вокзал

В этот день, 85 лет назад в 1932 было построено здание Ж/Д-вокзала Киева, которое обслуживает пассажиров и сегодня. Редакция 44.ua решила сделать небольшой экскурс в историю центрального вокзала столицы.

Железная дорога в Киеве существует с конца 19 века. Первый вокзал тут построили в 1870 году. Архитекторы отмечают, что здание было выполнено в стиле староанглийской готики. В длину вокзал был равен платформе (133 метра). В исторических архивах отмечается, что тут были предусмотрены “vip-залы” для пассажиров высоких социальных сословий.

Через семь лет на станции произошел сильный пожар, который ничего не оставил от здания. До наших дней дошла ключевая версия: рабочий по неосторожности поджег кучу стружки.

Здание восстановили, однако к тому моменту население Киева активно росло и транспортная инфраструктура не выдерживала нагрузку. Было принято решение строить новое здание вокзала, однако из-за войны и революции проект пришлось отложить.

Строительство возобновили в 1928 и завершили 23 февраля 1932 — через 5 лет. Вокзал был выполнен в стиле украинского барокко. Во время войны здание сильно пострадало, однако было восстановлено в прежнем виде.

Читать далее День в истории: в Киеве построили новый вокзал →

Герої Крут – ніхто не забутий

Бій під Кру́тами — бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року біля залізничної станції Крути поблизу селища Крути та села Пам’ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, 18 км на схід від Ніжина.

Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків.

У бою під Крутами оборонці української державності призупинили наступ противника і здійснили організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости. Російське радянське військо втратило боєздатність на чотири дні. Поновити наступ на Київ війську Муравйова прийшлося не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі[4].

Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, який врятував молоду українську державність[4].

Сучасників особливо вразило поховання 27 юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і були ними страчені. На похороні в Києві біля Аскольдової могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам’яті тридцяти».

Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії. 2006 року на місці бою встановлено пам’ятник. З нагоди 80-ї річниці бою Монетний двір випустив в обіг пам’ятну монету номіналом 2 гривні.

Жителям Соломенского района на заметку.

Не все знают, но в начале 90-х в доме по проспекту Победы 39, жили футболисты Динамо Киев. Дом строился как кирпичный спец проект, специально для футболистов. Любители афтографов спокойно могли встретить нужного игрока прямо у подъезда. Со временем футболисты начали продавать свои квартиры и перезжать. Сейчас из того Динамо 90-х, в доме живёт Евгений Похлебаев и Сергей Коновалов. Но местные жители всёравно говорят «Дом футболистов» . Так что идя в парк КПИ, можете смело назначать встречу возле «Дома футболистов»


Читать далее Дом футболистов →

Монстри модернізму: архітектурний факультет КНУБА

Серед київських вишів, котрі надають архітектурну освіту, пальму першості ділять між собою архітектурні факультети КНУБА та НАОМА. Між ними є кілька принципових відмінностей, наприклад, в системі організації проектної освіти або кількості уваги та часу, які приділяються технічним наукам. Та існує ще одна відмінність – це наявність у КНУБА окремого корпусу архітектурного факультету, спроектованого та побудованого з урахуванням численних вимог до навчального процесу в архітектурних вузах.

Відповідь на питання, яким повинен бути корпус архітектурного факультету, виявилась нелегкою для проектувальників. З одного боку, це мала бути будівля, котра відповідає усім функціональним і естетичним вимогам, з іншого – слід найбільш повно враховувати специфіку навчання молодих архітекторів. З огляду на важливість і актуальність проблеми, Держбуд УРСР і КНУБА вирішили провести відкритий конкурс, результати якого мали б дати відповіді на вищевказані запитання. Серед представлених 27 робіт провідних проектних інститутів Києва та Харкова, викладачів і студентів КНУБА, до подальшого розроблення відібрали сім проектів. Найбільш комплексною, яка поєднала в собі вдалі рішення, була пропозиція Київпроекту, котру і прийняли в подальшу розробку. Проект повинен був стати прикладом своєрідного структурного рішення сучасного навчального закладу.

Перед проектувальниками стояло відповідальне завдання: на вузькій ділянці, віддаленій від головного під’їзду і багатьох загальноінститутських служб, створити будівлю, яка забезпечила б ефективну організацію навчального процесу і створила естетично прийнятне середовище. Ситуація ускладнювалася й тим, що у вітчизняній практиці на той момент майже не було досвіду проектування навчальних корпусів даного профілю.

Читать далее Монстри модернізму: архітектурний факультет КНУБА →

Памяти Героя: что необходимо знать о Викторе Вышкварко, в честь которого открыли мемориальную доску

Сегодня, 18 октября, в Соломенском районе на стене гимназии №178 открыли мемориальную доску в честь памяти бывшего выпускника этой школы Виктора Вышкварко, который погиб в зоне проведения Антитеррористической операции, защищая Украину от российских оккупантов.

В церемонии приняли участие члены семьи погибшего бойца, в частности, его родной брат Сергей, который в настоящее время служит в рядах Вооруженных Сил Украины, в 95-й аэромобильной бригаде, а также представители Союза ветеранов АТО Соломенского района, учащиеся гимназии, общественные активисты и жители района.

На открытии мемориальной таблицы также присутствовал экс-народный депутат Украины, председатель художественного объединения «Последняя баррикада» Александр Доний. По его словам, Виктор Вышкварко был его одноклассником, а на фронт пошел добровольцем.
Читать далее Памяти Героя →